Будинок Четкова розташований на вулиці Пушкіна. Свого часу це була така собі віп-зона Вінниці. Тут є й інші цікаві будівлі, але із будинком Четкова ніякі зрівнятись не можуть. Вулиця котиться до заплави Південного Бугу, вздовж якої пролягла вулиця Коріятовичів.

На іншому боці Бугу стоїть ще одна вагома вінницька пам’ятка – Микільська церква. Це пам’ятка дерев’яної подільської архітектури, яку почали будувати у 1746 році на кошти багатого міщанина Антона Постельника. Якраз тут було місце, де починалася Вінниця, нині це передмістя – Стара Вінниця. Микільська церква – найстаріший православний храм міста. А головним православним храмом є розкішний бароковий шедевр – Спасо-Преображенський собор. Його збудували католики – монахи-домінікани, які на цьому ж місці раніше мали дерев’яну церкву та монастир. Будівництво тривало із 1758 по 1779 роки. Домініканським, щоправда, монастир після цього був недовго, всього 28 років, доки у 1817 році російська влада не передала його православним.

Замовником храму був Міхал Грохольський, який хотів розкішну усипальню для свого роду. Грохольський не пошкодував грошів і найняв видатного архітектора італійського походження – Паоло Фонтану (він звів величезну купу відомих споруд, наприклад єзуїтський монастир у Кременці, або палац Сангушків у Ізяславі).

Спасо-Преображенський собор розташований на вулиці Соборній. Поряд розмістилися будівлі колишнього монастиря єзуїтів, в яких нині міський архів. Це найстаріше, з того що збереглося у Вінниці.

Музично-драматичний театр

Монастир єзуїтів почали будувати у 1610 році (приблизно одночасно із подібними монастирями Львова та Луцька). Його обнесли потужними стінами (1611 р.), які зараз вважаються головною фортифікаційною пам’яткою Вінниці. Просто Мури – так називають у Вінниці фортечні стіни єзуїтів, які найкраще проглядаються в районі Монастирської вулиці.

Комплекс монастиря єзуїтів складався із костьолу, келійного корпусу, конвікту та, традиційного для єзуїтів, колегіуму. В період війни 1648-1654 рр. єзуїтів з монастиря вигнали, й вони повернулись лише після відходу звідси османів у 1699 році. Відбудова ж будівель монастиря відбулася у 1740-1750-х роках, а у 1773 році Папою Климентом орден єзуїтів було скасовано.

На Соборній вулиці зберігся ще один костьол – Святої Діви Марії Ангельської. Його протягом 1746-1761 рр. збудували отці-капуцини. У 1888 році росіяни їх попросили звідси: костьол зробили єпархіальним, хоч і залишили його католицьким. У корпусі келій тоді розмістили казарми. Нині тут знову діючий римо-католицький храм.

Будинок Четкова

Палац Грохольських у П'ятничанах

Центральна частина Вінниці, зокрема Соборна вулиця, «вилизана». Багато що вже пореставровано, дещо в процесі. Найрозкішніша некультова будівля – готель «Савой». Про нього ми вже згадували на своїх сторінках.

Якщо вам набридло в центрі й хочеться знову на околиці – прямуйте в колишній палац Грохольських, який звели ще у першу половину 18 століття. Його навіть називають замком, за його контрфорси і башти. Він і дійсно міг виконувати функції замку, адже зводився у період татарських нападів. Нині у спорудах лікарня – ендокринологічний центр.

Про кожну із видатних споруд Вінниці ми ще розповімо окремо, а загальну картину описали. От тільки з автовокзалом щось треба робити.