Кругла площа в Полтаві - найбільший класицистичний містобудівний ансамбль в Україні. Більшість (і я у тому числі) вважає, що класицизм - це надзвичайно скучно і одноманітно. Однак розмах імперського ансамблю Круглої площі в Полтаві вражає і заставляє дивуватися. Площу забудовано за єдиною містобудівною концепцією відповідно до нового плану Полтави, затвердженого у 1803 році. 1805 р. майдан дістав назву Олександрівської площі і став адміністративним центром Полтави. Автор містобудівного вирішення - полтавський губернський архітектор М.Амвросимов. У 1806 - 1811 рр. збудовано губернські та повітові Присутствені місця, будинки генерал-губернатора, цивільного губернатора і віце-губернатора за типовими проектами, розробленими в 1803 р. петербурзьким архітектором А.Захаровим. 1809 р. за проектом архітектора Є.Соколова збудовано Малоросійський поштамт, а 1810 р. - будинок Дворянського зібрання. Проект губернської гімназії лишився не реалізованим, натомість з північного боку майдану в 1834 - 1841 рр. за проектом архітектора М.Бонч-Бруєвича споруджено Полтавський кадетський корпус. Ансамбль розташовано в історичному середмісті Полтави на плато підвищеного правого берега р. Ворскли. Діаметр майдану - 345 м, площа - 9,3 га. Від майдану радіально розходяться вісім головних вулиць міста. Ділянки між ними забудовані вздовж червоної лінії дво- та триповерховими мурованими будівлями в стилі класицизму. Висота будівель - не більше 14 м. Усі споруди мають два основні поверхи, підняті на високий рустований цоколь і композиційне об’єднані крупним масштабом колонних портиків. По периметру майдану чергувалися споруди, чолові фасади яких акцентовані трикутними фронтонами та горизонтальними аттиками. Кожен з будинків вищих губернських урядовців відрізнявся розмірами і декором відповідно до рангу господаря. Проте принципи функціонального вирішення і розпланування будівель спільні: головним був бельетаж, де містилися парадні зали, приймальні та кабінети. На 2-му поверсі розташовувались житлові апартаменти, у цоколі - приміщення обслуги. В екстер’єрі це виявлено архітектурним членуванням фасадів. Парадні входи більшості будівель первісне були з двору. Щоб нейтралізувати містобудівну ваду - невідповідність незначної висоти забудови великим розмірам майдану, у 1820-х роках центральне коло розбили доріжками на чотири сектори, створивши палісадники з клумбами. У 1830-х роках влаштовано сквер з радіальними алеями, який у 1881 р. оточено чавунною литою огорожею. У цьому ж році висаджено дерева, нині, коли вони розрослися, майдан перетворився парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями. Внаслідок цього перервано візуальні взаємозв’язки між спорудами на протилежних кінцях майдану. Домінантою ансамблю став монумент Слави, встановлений 1811 р. в геометричному центрі майдану. Колона на п’єдесталі заввишки 16 м замкнула перспективи радіальних вулиць. Найбільшою спорудою ансамблю є Петровський Полтавський кадетський корпус, який займає весь фронт майдану між двома радіальними вулицями. Своєю значною масою та прямолінійністю фасаду він дещо порушує загальну композицію майдану. Головний корпусний будинок зведено у 1835–1840 роках в стилі пізнього класицизму. Він займає північно-західну ділянку Круглої площі, котра спочатку відводилася для чоловічої гімназії. Довжина головного фасаду — 132 метри. Акцентований восьмиколонним портиком римодоричного ордеру, який спирається на рустовану аркаду 1-го поверху. Увінчаний трикутним фронтоном. До центрального входу ведуть сходи та два прямих пандуси, які розташовані обабіч, вздовж фасаду. Первісно будинок не був потинькований і важливу роль у створенні суворого монументального образу відігравав контраст червоних цегляних стін і побілених деталей. Це можна побачити, потрапивши у двір будинку. Проект будинку Малоросійського поштамту був розроблений академіком Петербурзької академії мистецтв Є. Т. Соколовим. Це була одна з перших споруд ансамблю Круглої площі — її будівництво завершилося у 1809 році. Первісно будинок складався з головного мурованого двоповерхового корпусу з шестиколонним портиком і двох одноповерхових флігелів, витриманих у стильових класицистичних формах. Губернський поштамт пропрацював у Полтаві недовго — у 1822 році він був переведений до Чернігова. З 13 грудня 1822 року в будинку розташовувалася Перша полтавська чоловіча гімназія, потім повітове училище і притулок для дітей збіднілих дворян («Призріваємий наказом будинок виховання бідних дворян»). 6 грудня 1841 року Будинок виховання бідних дворян був скасований, а його вихованці переведені у шляхетний пансіон при гімназії, який знаходився у флігелі до свого закриття 5 червня 1865 року. Повітове училище розміщалося спочатку в центральному корпусі. а згодом було також переміщене у флігель, в якому діяло аж до 1899 року, коли флігель знесли. Перша чоловіча гімназія проіснувала в цьому будинку до 1861 року, коли для неї збудували новий будинок. З 1866 року в будинку діє Маріїнське жіноче училище 1-го розряду, яке 1870-го перетворене на 7-класну жіночу гімназію. Після 1877 року будинок перебудовано: розібраний портик і бічні флігелі, натомість добудовано бічні крила, фасад декоровано у стилі неоренесансу. Гімназія була закрита після остаточного встановлення радянської влади у 1919 році. У радянський час тут містилася 2-а жіноча школа. Будинок Полтавських губернських присутніх місць побудований у 1811 році в стилі класицизму за типовим проектом 1803 року архітектора Адріяна Захарова. Первісно корпус займав лише середню частину ділянки, а по боках йшла цегляна огорожа з двома симетрично розміщеними воротами. У 1818 році будинок відремонтовано, у 1866 році впритул до середнього корпусу добудовано бічні крила за проектом харківського архітектора Ф. І. Данилова. Впродовж XIX—початку XX століття тут містилася більшість губернських установ: губернська управа, «Приказ общественного призрения», казенна палата, у якій, зокрема, працював Панас Мирний. Після Жовтневої революції у будинку розмістилися установи губвиконкому, у 1922 році у ньому виступали Калінін та Петровський. У 1943 році згорів, відбудований у 1948–1952 роках за проектом архітектора Д. М. Гольдінова та інших, при консультації архітектора Є.I. Катоніна. Зараз тут міститься міськрада. Будинок Полтавського генерал-губернатора також зведений у 1808–1811 роках в стилі класицизму за типовим проектом 1803 року. Перебудований у 1840-х роках за проектом губернського архітектора Рибіна: влаштовано парадний вхід на головному фасаді, добудовано дворові ризаліти. Головний фасад симетричний, акцентований шестиколонним портиком іонічного ордера, що спирається на виступ цокольного поверху. Портик завершено горизонтальним аттиком. До 1856 року у будинку містилася канцелярія генерал-губернаторів. У 1920-х роках в ньому розміщався дитячий технікум імені В. І. Леніна, у 1930-х роках — школа міліції. Тепер у будинку — Полтавська обласна Рада профспілок. Будинок Полтавського дворянського зібрання був одним з громадських і культурних центрів міста. У різні часи концертували Модест Мусоргський, Антон Рубінштейн, Петро Чайковський, Олександр Скрябін, Сергій Рахманінов. У 1897 році співав Федір Шаляпін. Головний фасад будинку симетричний, центральний ризаліт оздоблено шестиколонним портиком композитного ордеру, піднятим на висоту 1-го поверху. Невеликі вікна 3-го ярусу ризаліту служили додатковим освітленням головного залу. Портик увінчує трикутний фронтон, у тимпані якого раніше було вміщено ліпний старовинний герб Полтави. Витончений святковий образ споруди дещо відрізняється від сухуватих форм інших будинків, розташованих на площі. Раніше ця відмінність посилювалася багатством скульптурного декору: між колонами портика було встановлено дві алегоричні фігури, вази з ліпними гірляндами і маскаронами.